ПРИСМО́КТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИСМОКТА́ТИСЯ, смокчу́ся, смо́кчешся, док. 1. Прилипати, щільно приставати до кого-, чого-небудь за допомогою присосків. Одним з найкращих «барометрів» вважаються медичні п’явки.. Перед дощем вилазять з води і присмоктуються до стінок акваріума (Наука.., 10, 1965, 44); — Здоров! — Черв’як гукнув Слимуші, Що присмоктався до кори на груші (Год., Заяча математ., 1961, 26); Боротьба тривала. Кашалот поспішав, а восьминіг нападав і захищався, намагаючись присмоктатися першим щупальцем (Наука.., 5, 1965, 17); * Образно. І здригається серце моє У стисканні невільничих пут, А нудьга, як той спрут, Просмокталась і кров з нього п’є… (Вороний, Вибр., 1959, 132); Тарас Шевченко не тільки тих німецьких колонізаторів ненавидів, що п’явками просмоктались до українського народу, але також і тих, що пили кров людську в Чехії, Сербії, Моравії (Тич., III, 1957, 182); // розм. Енергійно ссати. Терезка змінила пелюшки і взялася годувати дитину.. Життя цього маленького чоловічка, який так присмоктується до її грудей, залежить від неї! (Томч., Готель.., 1960, 165); // розм. Довго, пристрасно цілувати кого-небудь. Вініус.. підняв за лікті господиню і присмоктався до її рожевих пухких вуст (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 397); Він ішов Хрещатиком, а думка про Мен не давала спокою.. Невже, невже ж до її жагучих губ присмоктаєся бридкими губами Меркінс? (Хижняк, Килимок, 1961, 78).
2. перен., зневажл. Вигідно влаштовуватися, пристосовуватися де-небудь. Який-небудь військовий хлюст, особливо з нижчих чинів, що надійно присмоктаєся до запасного полку і знайшов собі притулок від воєнних бур, зазираючи в курінь, зичним голосом кричав: — Троянівка, сніданок! (Тют., Вир, 1964, 340); // Приєднуватися, прилучатися до когось, чогось з корисливою метою. [Ярошенко:] Ділянка для таких людей [як Воронін] не має значення. Вони присмоктуються до нашої справи, як п’явки до живого організму… (Лев., Драми.., 1967, 368).
3. перев. док., перен., розм. Дуже захопитися, роблячи що-небудь. Мабуть, якусь книжку цікаву доп’яв [Калістрат]. То вже як присмокчеться, то й за вуха не відтягнеш (Коп., Земля.., 1957, 260).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 28.