ПРИСО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИСОЛИ́ТИ, солю́, со́лиш, док., перех. Додавати в страву трохи солі. За ковальське життя з Каленика Романовича зійшло стільки солі із потом, що він ладен був і узвар присолювати (Сенч., На Бат. горі, 1960, 33); — Даємо, даємо кадри для моря, — присолюючи юшку, гомонів Сухомлин (Гончар, Тронка, 1963, 339); Яремченко сьорбав картопляну юшку і, здається, за розмовою не помічав, яка вона на смак, аж поки сам господар не нагадав йому, що її треба присолити (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 30.