ПРИСТИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИСТИ́ГНУТИ і ПРИСТИ́ГТИ, гну, гнеш; мин. ч. присти́гнув, нула, ло і присти́г, ла, ло; док., розм. 1. неперех. Починати достигати; ставати майже стиглим. Як стали пристигати дині, помічає він, що оце вдень лежала така гарна динька, а на ранок устане: сама шкаралущина! (Укр.. казки, 1951, 260); Гогодзи [брусниці] вже пристигають — один бік білий, а другий червоний (Хотк., II, 1966, 315); «Калино-малино, чого в лузі стоїш, Чом не процвітаєш?..» «…Процвіту біленько — всі люди узнають, Пристигну червона — зверху обламають» (Укр. нар. пісні; 1, 1964, 488); Чоловік у землі копається, ..аби те зерно зійшло, пристигло; а потому поки ще збереш, змолотиш! (Кобр., Вибр., 1954, 46); * Образно. [Кукса:] А вже, звісно, коли це зіллє [зілля (дівчата)] пристигло, то швидше випихай його з двору, бо як перестигне, то ніхто й не поквапиться… (Кроп., І, 1958, 176).
2. перех. Те саме, що настига́ти 1, 5. Де ти, друже, де ти: Середи [серед] нетяг Ніч тебе пристигла.. ? (Граб., І, 1959, 218); Як тільки Примаков дізнавався про біду, що пристигала навіть малознайомого йому однополчанина, він одразу йшов йому на виручку (Вітч., 8, 1967, 123).
3. тільки док., неперех. Наступити, настати, відбутися (про час, подію і т. ін.). Свашечка зрозуміла, що пристиг час рішучого бою. Як люта фурія, вихопилася вона з хати і.. метнулася по всіх повітках невістки шукати (Л. Янов., І, 1959, 391); Спека страшна пристигла (Барв., Опов.., 1902, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 39.