ПРИ́СТРАСТЬ, і, ж.
1. Сильне, бурхливе, нестримне у своєму виявленні почуття. Стійке й глибоке почуття, яке має дуже велику дійову силу, спрямовує всі помисли людини і накладає відбиток на всю її діяльність, називається пристрастю (Психол., 1956, 161); Світові бурі, потреби, пристрасті, мов щось далеке і посторонне [стороннє], шумлять наді мною (Фр., IV, 1950, 346); Поет [М. Бажан] шукав і знаходив ті вольові, сильні, незборимі риси наших предків, ті гарячі і суворі пристрасті, які характеризують історію народу (Мал., Думки.., 1959, 23); Ще від адамових усім відомо днів, Що пристрасть до біди доводить нас шалено (Рильський, II, 1946, 211).
При́страсті спала́хують (розпа́люються, закипа́ють і т. ін.) — почуття, виникаючи, набувають, досягають великого напруження. Сенько був із тих людей, у яких пристрасті.. спалахували скоро (Фр., V, 1951, 74); Хома бачив, що розпалюються пристрасті, і не знав, як угамувати їх (Тулуб, Людолови, І, 1957, 194); Хто хоч раз був на футбольному змаганні, той добре знає, що ніде так пристрасті не закипають, як на футболі (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 138); На жаль, у боротьбі думок, у наукових дискусіях, як і в усяких інших, пристрасті іноді розгоряються з такою силою, що початкова мета — з’ясування істини — підмінюється прагненням що б то не стало, будь-якими засобами домогтися перемоги над своїм противником (Вибр. праці М. Г. Холодного, 1970, 415); При́страсті вляга́ються (влягли́ся, вгамо́вуються, вгамува́лися, прохоло́нули і т. ін.) — сильні почуття стали менш напруженими, ослабли. Пристрасті в нас уляглись, скороспілки ілюзій обпали, З ран, що життя завдало, ще хіба шрами болять (Фр., XIII, 1954, 306); Високе небо незнайомого півдня, терпкий аромат близького поля діють на бійців, мов якийсь чарівний трунок: зникають денні сварки, вгамовуються пристрасті, всі стають ближчі між собою, одвертіші, мирніші, тихіші (Гончар, III, 1959, 31); І Каринський, і Васюта побоювались, що й ця нарада проходитиме неспокійно. Доба надто короткий строк, щоб прохолонули розбурхані вчора пристрасті (Шовк., Інженери, 1956, 415); Розпа́лювати (розпали́ти, збу́джувати, збуди́ти і т. ін.) при́страсті — викликати у когось сильні почуття, сприяти їх виникненню. Жінки на чолі з Марією репетували далі. Христя намагалася заспокоїти їх, але це ще дужче розпалювало пристрасті (Кир., Вибр., 1960, 349); Всього було вдосталь у цій переповненій, по-південному яскравій Каховці, все горіло на сонці, дратуючи спраглу уяву, збуджуючи пристрасті (Гончар, І, 1959, 37).
2. Велике внутрішнє збудження, душевне піднесення, стан натхнення. Франко — поет боротьби і труда, поет глибокої думки і невтомної пристрасті (Рильський, IX, 1962, 37); Всі поетичні думи і політичні ідеї Шевченка пройняті могутньою революційною пристрастю, вони служили вогненним закликом до переможної боротьби народних мас проти своїх поневолювачів (Ком. Укр., 1, 1964, 74); * Образно. Лисенко дуже тонко відчував специфіку українського музичного фольклору, сувору епічність його дум і історичних пісень, іскристу, вогняну пристрасть танців (Укр. клас. опера, 1957, 307); // до чого і без додатка, також з інфін. Сильний потяг, стійкий інтерес до якоїсь справи, заняття. Пам’ятаєте мою пристрасть до фотографічних екскурсій? (Коцюб., І, 1955, 255); Коли.. дітей найшлася громадка, в ній [матері] прокинулася пристрасть збивати гроші (Коб., III, 1956, 299); Його мати ніколи нічого не робила абияк. Мабуть, від неї передався йому отой вогонь працелюбства, а надто пристрасть до праці біля землі (Хор., Місто.., 1962, 23); Порушуючи панський наказ, Шевченко давав волю й своїй давній пристрасті — він крадькома копіював суздальські картини, що прикрашали панські покої (Слово про Кобзаря, 1961, 21); // до чого. Любов, інтерес до чого-небудь, захоплення чимсь. Усі в школі знали про Андрієву пристрасть до живої природи (Донч., IV, 1957, 290); Євдокія Зіновіївна мала спокійну, лагідну вдачу, ніжну, глибоко поетичну душу і особливу пристрасть до пісень, до всього незвичайного і хорошого (Життя К.-Карого, 1957, 8); // Предмет особливого потягу, інтересу. Квіти — то була, після математики і музики, третя безмежна батькова пристрасть (Смолич, II, 1958, 8).
З при́страстю — палко; з натхненням. — Моє маленьке! Скучив? — Катря жагуче, з пристрастю тулить його до себе, картаючи себе докорами і зарікаючись, що вона більш ніколи-ніколи не буде кидати саму дитину на улиці (Вас., II, 1959, 349); З якою пристрастю він сперечався Про діло кровне — про літературу! Як вірші він чужі й свої читав, Розмахуючи в запалі руками І з притиском на тих словах, які Йому злюбились! (Рильський, II, 1960, 326); — Літак той був моєї конструкції. Працював над ним дні і ночі, з пристрастю, з ентузіазмом (Донч., V, 1957, 249).
3. Сильне, нестримне почуття кохання, в якому велику роль відіграє фізичний потяг. Капітан слухав тих слів, уриваних, поспішних, що дихали раз пристрастю, ніжною любов’ю, то знов розпукою і щирим жалем (Фр., VI, 1951, 481); Тут же за столом і дружина його з сестрою, гарненькою восьмикласницею Люсею, об’єктом гарячої пристрасті хмурого й мовчазного завжди, як риба, вічного студента Мандрики (Головко, II, 1957, 277); Свою пристрасть і свою ніжність зберігала вона для людини, яку любить давно (Шиян, Гроза.., 1956, 221); // Сильний фізичний потяг до особи протилежної статі. Як при кожній жінці, так і при ній, пристрасть завертала йому голову, а він давав приміту тої пристрасті лиш лупанням очей і сумом (Март., Тв., 1954, 257); Він, заточуючись, іде з нею до лави, садовить Мар’яну біля себе, і в цей час гаряча хвиля пристрасті вимиває.. жалість (Стельмах, II, 1962, 291).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 44.