ПРИСТРІ́ЛЮВАТИ1, юю, юєш, недок., ПРИСТРІ́ЛИТИ і ПРИСТРЕ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Убивати або добивати пострілом кого-небудь. Не пройшли [полонянки] й п’яти кілометрів, як почулися постріли: пристрілювали тих, що вибилися з сил (Хижняк, Тамара, 1959, 256); Буде віддано наказ топити в морі все — ..і полетять з кримських урвищ у Чорне море нікому не потрібні тепер автомобілі, величезні обози разом з кіньми, грізна антантівська артилерія. Козаки в портах пристрілюватимуть своїх коней (Гончар, II, 1959, 438); Мені здалося, що він виведе мене в степ і пристрілить з свого нагана (Чаб., Катюша, 1960, 84); — Душі б своєї не пошкодував [Гарасим] за той ліс. — І не пошкодував би, далебі не пошкодував, і гріха б не побоявся пристрелити злодіяку… (Л. Янов., І, 1959, 350); — Візьмеш рушницю, підеш у гори, ведмедя пристрелиш (Збан., Єдина, 1959, 160).
ПРИСТРІ́ЛЮВАТИ2, юю, юєш, недок., ПРИСТРІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех., спец.
1. Пробними пострілами встановлювати правильний приціл вогнепальної зброї. Затишшя? Укріплюй свої рубежі! Затишшя? Пристрілюй окопи чужі! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 229); Денис твердо й упевнено виконував свої нові обов’язки, зрештою, добре знайомі для нього: Ще звечора він пристріляв окремі ділянки маєтку і самий будинок (Гончар, III, 1959, 155).
2. Перевіряти точність, придатність вогнепальної зброї, випробовуючи її в стрільбі. Він.. почав пристрілювати свій револьвер (Ю. Янов., І, 1958, 107); Придбали ви рушницю. Насамперед її треба пристріляти (Вишня, II, 1956, 203).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 45 - 46.