ПРИСТРІ́Т, у, ч., етн. За марновірними уявленнями — хвороба, викликана чиїмсь злим поглядом. [Софія:] Що тобі, серденько, таке? Може, пристріт? Я побіжу верну Варку, вона уміє шептать, її баба покійна навчила (К.-Карий, І, 1960, 300); — В селі баба Ковалиха пристріт одшіптувала… (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 447); За народними звичаями пристріт замовляють, а виливають переполох (Рад. літ-во, 2, 1957, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 46.