ПРИСУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ПРИСО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИСУ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. Сунучись, наближатися до кого-, чого-небудь; підсуватися. Мати присувалась з гребнем ближче до хлопця, повагом витягувала довгу нитку (Вас., І, 1959, 94); Закусивши салом, присунулись гості до миски й почали носити страву з миски до рота (Коцюб., І, 1955, 44); — Мамо! — Ганна звела очі. То був Івась. Він присунувся на колінках до самої печі і прихилився своїм лицем до її лиця (Л. Янов., І, 1959, 418); // Сідати близько біля кого-, чого-небудь. — Присовуйтесь ближче до нас, — сказала Марта Кирилівна і показала рукою на порожнє місце перед столом. Ломицький сів коло стола (Н.-Лев., VI, 1966, 30); — Сідайте, прошу вас, сідайте. — Боженко люб’язно подав інспекторові стілець і, коли той сів, присунувсь до нього (Довж., І, 1958, 201); * Образно. — Мені треба читати. Присунуся ближче до сонечка, хай і воно загляда в книжку, хай і воно читає… Ну, разом! (Коцюб., II, 1955, 20).
2. розм. Ідучи, їдучи і т. ін., наближатися до кого-, чого-небудь. Чоловіки присувалися все ближче і ближче до хороводу (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 519); До дівоцького гурту помалу, неначе й ненароком, присувався гурток сільських парубків (Смолич, Мир.., 1958, 177); Звір стояв нерухомо, врешті переставив одну лапу, далі другу і трошки присунувсь до Остапа (Коцюб., І, 1955, 366); // Наближаючись до кого-, чого-небудь, підступати впритул, обступати з усіх боків і т. ін. — Що? — заревів Петру, присуваючись ближче до Іліє (Чаб., Балкан. весна, 1960, 444); Щорс тихо увійшов до кімнати разом з Петром Чижем.. Присівши на шкільну лаву, він зразу ж опинився в центрі рідного кола. Всі, крім поранених, підвелись і присунулись до нього (Довж., 1, 1958, 186); Шляхта присунулася ближче, гуртуючись біля кафедри (Тулуб, Людолови, І, 1957, 31).
3. Сідати або ставати біля кого-небудь, щільно притулившись. Віталій Стратонович ступає крок наперед. Левко випростовується, до нього тісніше присовуються брати (Стельмах, І, 1962, 76); Барвіночку зелененький, стелися низенько, А ти, милий чорнобривий, присунься близенько (Коломийки, 1969, 131); Вже коли вони виїхали за село, а хмара куряви закутала віз від цікавого ока, Гашіца присунулась до Йона та торкнула його (Коцюб., І, 1955, 248); Заграє [гуцул] собі в калинову сопілку., й до молодої Марічки присунеться плечиком (Козл., Щури.., 1956, 65); * Образно. Діждала [хмара] нічки темної — І до гори зеленої Присунулась спочить (Гл., Вибр., 1951, 70).
4. перен., розм. Ставати ближчим до кого-, чого-небудь (про неживі предмети). Чорний ліс ближче й ближче. Він присувається з кожним кроком, густий, нашорошений (Донч., VI, 1957, 22); Фронт присунувся вже зовсім близько (Кач., II, 1958, 381); // тільки док. Бути розташованим поблизу чогось. Не був він [сусідній дім] захований від дороги в своїм саді, як наше мешкання, а навпаки — присунувся ближче до неї (Коб., III, 1956, 11); Там, де Козача гора близько присунулась до ріки, берег був крутий і сповзав у воду, оголяючи вузлувате, покручене коріння старих лип (Донч., IV, 1957, 175).
5. тільки недок. Пас. до присува́ти, присо́вувати 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 51.