ПРИТИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИТКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., розм.
1. Розміщуватися, вмо — щуватися де-небудь, перев. не дуже зручно (про людей). Настя прослала рядно на лаві, на котрому і влігся Яків, а сама, засунувши сіни і погасивши каганець, приткнулася коло дітвори (Мирний, IV, 1955, 88); В Харкові, в спеку, в театрі «Муссурі» Десь я приткнувся в останнім ряду (Перв., II, 1958, 110); Приміщення аудиторії Вищих жіночих медичних курсів.. було тісне: сиділи на одному стільцеві по двоє, приткнулися по підвіконнях (Смолич, Мир.., 1958, 220); // перев. док. Розташуватися де-небудь, перев. на невеликій площі або в незручному, невигідному місці (про будівлю, населений пункт тощо). Андрійових батьків стояла дружня хата, В яру приткнувшися край нашого двора (Рильський, Поеми, 1957, 218); Зрідка бачився [шкіпер] з жінкою, дітьми, сестрою І забув оце бідне рибальське село, Що приткнулось і мовчки стоїть під горою, Наче разом з камінням у землю вросло (Перв., II, 1958, 92).
2. до чого, рідко. Примикати до чого-небудь, безпосередньо межувати з чимсь. Каринський підійшов до невеликого барака, що приткнувся до риштування (Шовк., Інженери, 1956, 51).
3. перев. док., перен. Знайти собі притулок, місце; влаштуватися як-небудь. — Що він робитиме, як я помру? Куди воно здатне? Хто його годуватиме? Куди воно приткнеться? (Л. Янов., І, 1959, 414); — Так ото оженився я. Тут і радість батькам, і клопоти. Бо де ж його приткнутися новій сім’ї? (М. Ол., Чуєш.., 1959, 7); Він не знав, де приткнутися, прибувши в Москву (Збан., Сеспель, 1961, 155); // Влаштуватися на якусь роботу, посаду і т. ін. (перев. тимчасово, з надією на поліпшення). Після війни приткнулася [Лукина] сторожем при одному будинку відпочинку в лісі на Тетереві (Вол., Місячне срібло, 1961, 327); // Приєднатися, пристати до кого-небудь або до якоїсь компанії. Це приткнувся [Колісник] до Лошакова і тихо почав: —Ваше превосходительство! Я до вас маю просьбу маленьку (Мирний, III, 1954, 284); Перегуда все ходив та ходив, поки й приткнувся біля якоїсь теплої компанії (Кучер, Трудна любов, 1960, 267).
4. перев. док. Прихилитися, притулитися до кого-, чого-небудь. Потім переведе [Марина] любий та добрий погляд своїх чорних іскрявих очей на невеличке Петрусеве личко, що приткнулося, мов до рідної матері, до її лона (Мирний, IV, 1955, 231); // Обпертися об що-небудь. Не спав і Карпо Богун. Приткнеться до плетеної стіни й довго дивиться на страшні снопи вогнищ, теж вслухається в п’яний галас ночі (Ле, Україна, 1940, 280).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 60.