ПРИТИ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИТИ́РИТИ, рю, риш, док., перех., фам. Приводити кого-небудь кудись (перев. силою або умовлянням). [Дранко (Ничипирові):] Навіщо той чорт лисий [Кукса] притирив сюди свою слиняву? (Кроп., І, 1958, 217).
2. Приносити що-небудь (перев. велике, громіздке). Весело снідать посідали, Мочили сухарі в воді, Поки Онисько-кашовар Щербу притирив ваганами, Варену густо з сазанами (Укр. поети-романтики.., 1968, 572).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 61.