ПРИТОРКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ПРИТО́РКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИТОРКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
1. Дотикатися, доторкатися до кого-, чого-небудь. Люди, зітхаючи, обіймали свого Івана, тиснули йому руки або просто приторкалися до його одежі чи сивої, з прозеленню бороди (Стельмах, І, 1962, 440); — Таке життя, такий закон життя, — подумав Дорош, любовно розглядаючи майстерно зроблене гніздечко, але не приторкуючись до нього руками, щоб пташка не змандрувала геть (Тют., Вир, 1964, 202); Спати товариш привів мене в клас. Тільки приторкнувся до постелі — здалося, немов аж осміхнулась подушка, розкриваючи мені м’які обійми (Вас., І, 1959, 359).
2. перев. у сполуч. із запереч. н е. Пробувати, куштувати, їсти що-небудь. Ще більше засмучена вернулася вона додому, дала вечеряти дітям, а сама й не приторкалася — слала постелі, замість вечері (Мирний, III, 1954, 136); Він сидів розчервонілий весь, не приторкався ні до чого їстівного і тільки пригублював з бокала кислувате вино (Досв., Вибр., 1959, 260); — Я знову категорично повторив свій наказ про заборону пити морську воду, загрожуючи розстрілом кожному, хто до неї приторкнеться (Кучер, Голод, 1961, 206).
◊ [І] па́льцем не приторка́тися (приторкну́тися) до чого: а) нічого не робити. Він згадував свій город і виноградник, той лад, який завела там Параскіца власними руками… адже ні Маріцца, ні він і пальцем не приторкнулися ні до чого (Коцюб., І, 1955, 265); б) нічого не чіпати, не брати. Це єдина його заслуга.., що він і пальцем не приторкнувся до людського добра (Стельмах, II, 1962, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 67.