ПРИТРИ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТРИ́МАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Тримаючи або підтримуючи кого-, що-небудь, не давати йому падати, опускатися, рухатися і т. ін. З трудом лише притримувала його Регіна, щоб не впав під колеса вагону (Фр., VI, 1951, 320); Щоб не розридатись, вона швидко пішла до виходу, притримуючи білими руками борти шинелі (Гончар, III, 1959, 195); Семен ще тримався в сідлі. Випустивши шаблю, обома руками вхопився за гриву, нагнувся вперед, на шию коневі клалася його голова. Онисько вчасно підскочив і підхопив, притримав у сідлі (Ле, Хмельницький, І, 1957, 103); — От закінчимо війну, матінко, — заговорив політрук, притримавши рукою ляду, — пустимо ткацькі фабрики (Цюпа, Три явори, 1958, 10); // чим і без додатка. Притискуючи що-небудь, утримувати його в певному положенні. Під лівою пахвою він притримував папку з паперами, правою невміло відкозиряв (Збан., Ліс. красуня, 1955, 83); Трофейний автомат метлявся на шиї, бив у груди, але він навіть не притримував його рукою (Кучер, Чорноморці, 1956, 366); Вона, притримуючи смуглою худою рукою дукачі, біжить поміж шатрами, розпушує голими п’ятами рясну червону в квітках спідницю, кричить щось (Тют., Вир, 1964, 69); // Притуляти руки, пальці до чого-небудь, триматися за щось. Терентій кидає жовтий погляд на Фросину, яка невеличкими сплетеними пальцями притримує серце (Стельмах, І, 1962, 28); Чиж плюнув кров’ю і, притримуючи прострелені груди, майже непритомний поповз у хату вмирати (Довж., І, 1958, 133).
◊ Притри́мати язи́к (язика́) [за зуба́ми] — перестати говорити про що-небудь; помовчати. Левко підвівся на санях, поруч з ним, спираючись на рожни, піднялися брати. — Я, дядьку, на вашому місці притримав би язика в своїй підворітні (Стельмах, І, 1962, 94); — Віргініє Назарівно, ви здатні притримати свій язик за зубами? Ну, хоча б до моїх наукових публікацій (Вол., Місячне срібло, 1961, 76).
2. Легенько підтримувати, тримати що-небудь якийсь час. — Живий, — гукнув Личков, — авжеж, живий! — Заледве осміхнувсь йому Матвій, Припавши до залізного шолому, Що Никанор притримував в руці (Перв., II, 1958, 217); Докія досі хазяйновито притримувала в жмені зібгану примочену пелену (Ле, В снопі.., 1960, 54); // Тримати що-небудь трохи довше, ніж звичайно, ніж треба. Коли до кінця матчу залишиться 10 хвилин, команда, яка перемагає, повинна робити ось що: ..посилати м’ячі до глядачів, а глядачі.. повинні притримувати м’яча (Вишня, І, 1956, 408); Захар обережно потис прихололу на холоді дівочу руку, аж притримав її в своїй, намагаючись зігріти, і ніби неохоче випустив (Ле, Право.., 1957, 255); Прощаючись, Гайсин притримав її руку, затягнуту в лайку (Панч, На калин. мості, 1965, 125); // перен. Зберігати що-небудь на деякий час; приберігати. Навислі з гір хмари притримували сутінь ранкову (Ле, Міжгір’я, 1953, 361); В роки розлуки він марив землею свого дитинства, ..і коли якось за вечерею в інтимній розмові сказав про це своєму другу по зброї Євсею Голованю, той тільки довше притримав біля вусів зверхню насмішку (Стельмах, II, 1962, 164); Хтось ранню ватру розіклав. Або пізню притримав до білого дня (Хотк., II, 1966, 140); — Вони були з Евеліною на вечорі, і я.. притримав це запрошення, як свідчення вашого покровительства… (Логв., Давні рани, 1961, 24).
3. Затримувати, уповільнювати, гальмувати рух кого-, чого-небудь. З гори порожній віз сам котився, і дишло збивало Антона з ніг. Тоді Катерина притримувала воза за ручицю (Чорн., Визвол. земля, 1950, 44); У лісі Левко притримує коні, але і від їхньої ходи чутливі дерева обтрушують крихку сріблясту оздобу (Стельмах, І, 1962, 71); Мати раптом, притримавши рукою колесо прядки, з докором глянула на Андріяку (Гончар, II, 1959, 156); // Робити повільнішим (біг, ходу тощо); притишувати. Поїзд почав притримувати хід. Віра захвилювалась і пішла до матері (Коп., Сусіди, 1955, 21); Тепер вони йшли разом, у парі. Спочатку повільно. Флора Германівна навмисне притримувала біг [ковзанів] (Коцюба, Нові береги, 1959, 327); // Зупиняти кого-небудь на деякий час (перев. тримаючи за щось). На другий вечір Левко знову подався за Христиною і знову притримав її біля хвіртки (Стельмах, І, 1962, 205); Федот.. теж пішов за ними, але в сінях Йонька притримав його за рукав (Тют., Вир, 1964, 212); // Змушувати кого-небудь залишатися, зупинятися де-небудь на деякий час. Вечір вже насувався з-за гір. Дощ нас таки добре притримав у дорозі (Томч., Готель.., 1960, 12).
4. перен., розм. Заважати, перешкоджати здійсненню чого-небудь, утримувати від чогось. — Гутман!.. — уже гукаю я і хочу кинутися слідом за ним. Але Кайт спокійно притримує мене (Кол., На фронті.., 1959, 57); — Вишивала [донька] трохи, а потім вичитувала всім казочку. Ну, й читає ж вона, а як нудить світом без школи. Зібралась на завтра. Хотіла притримати, так намурмосилась, як ти іноді (Стельмах, І, 1962, 377); Сурмач і рвонувся заперечити, але Оверко його притримав (Ю. Янов., IV, . 1959, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 68.