ПРИШТРИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИШТРИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм. Проколюючи кого-небудь, знищувати, вбивати. Приштрикнув до землі як жабу (Сл. Гр.); — А що б було, коли б я… — тут Колісник таке сказав, що аж діди витріщили баньки, та він.. ще допитується: — Якої б заспівав тоді твій чоловік? Адже ж, мабуть, на місці приштрикнув мене вилами? (Мирний, III, 1954, 309).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 104.