ПРИЩУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИЩУ́РИТИ, рю, риш, док., перех. Те саме, що мру́жити. Прищурює Данко очі від сліпучої білизни снігу та сонця (Вільде, Повнол. діти, 1960, 179); Яків прищурив очі і роздивлявсь незнайомого (Мирний, І, 1954, 294); — Ага, зрозумів! — сказав Саранчук, іронічно прищуривши око. —.. Де вже нам, мужикам, з міськими робітниками рівнятися (Головко, II, 1959, 449).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 106.