ПРО́БНИЙ, а, е. Узятий або зроблений на пробу. Одібрав пробні картки від Попова. Знов мене не задовольняють (Коцюб., III, 1956, 182); Мотористи прийшли до початку робочого дня, щоб зробити пробний намив (Дмит., Наречена, 1959, 190); // Який служить для проби, перевірки, випробування. Костомаров мав незабаром дістати професорське звання. Зараз він готував свою першу — пробну — лекцію (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 373); Наступив пробний виїзд — генеральна репетиція і перевірка готовності до весняних робіт (Збан., Переджнив’я, 1955, 325); // Признач. для взяття проби. Вхопив пробний шнур і знов кинув до ями камінь, прив’язаний на його кінці. І знов камінь упав на дно з сухим стукотом (Фр., II, 1950, 229); Донедавна температуру розплавленого металу мартенівці визначали примітивним способом — зливом з пробної ложки на плиту (Наука. , 1, 1957, 9).
Про́бний ка́мінь — суть, основна якість, властивість і т. ін. кого-, чого-небудь. Любов і пошана до мови — це пробний камінь інтелектуальної високості кожної культури (Літ. Укр., 23.V 1971, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 122.