ПРО́БІ, виг.
1. Уживається як волання про допомогу, порятунок; гвалт, караул. «О боже! Хилиться! Рятуйте! Пробі!» На крик страшний збігаються туркені (П. Куліш, Вибр., 1969, 422); Зовсім несподівано наткнувся [Андрій] на альтанку, звідки — пробі! — до нього вискочив здоровенний пес (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 33); // Уживається для вираження незгоди. [Другий лицар (підходить до Анни і вклоняється, запрошуючи до танцю):] Тепер моя черга. [Анна (складає долоні):] Синьйоре, пробі! (Л. Укр., III, 1952, 357); // ірон. Уживається для вираження великого бажання. Женитися пробі, а хліба врізать не вміє (Номис, 1864, № 13777); // Уживається для вираження переляку, здивування, розпачу і т. ін. — Не вільно виходити! — крикнув до нього один з гвардійців. — О пробі, а що ж там таке? — зітхнув ще більше переляканий Калинович (Фр., VI, 1951, 154); — Але пробі — в мене ж сівба зернових! — весь наллявся кров’ю, взявся багрянцем, як і його борода, Казанок (Крот., Сини.., 1948, 52); Леся Чуйгукова, дружина адвоката Чуйгука, того дня розгубилася до тої міри, що не могла впорядкувати звичайних фактів з свого життя. Пробі, як це сталося, як воно дійшло до того, що та дівчина стала постійним недільним гостем в її домі? (Вільде, Троянди.., 1961, 90).
◊ Кри́ки (вола́ння) [на] про́бі —зойки, що сповіщають про небезпеку; гукання на допомогу. Повисли в повітрі крики на пробі, й лемент, і обірваний стогін (Стар., Облога.., 1961, 35); — За дітей наших! — мимоволі вирвалося в Арсеня. Голосу свого не впізнав. Це напевне був голос переляку, волання пробі, а не клич до бою (Ле, Мої листи, 1945, 140); Крича́ти (кри́кнути, закрича́ти, гука́ти, гукну́ти і т. ін.) [на] про́бі — криком, зойком сповіщати про небезпеку; благати про допомогу. — Ой, лишечко! Ой, рятуйте! Ой, біда! — став пан Уласович не своїм голосом пробі кричати та за боки хвататись… (Кв.-Осн., II, 1956, 200); Чи хтось голосить, чи кричить хтось на пробі. Забила хурделиця ревом (Головко, II, 1957, 315); Якби хто крикнув на пробі,.. люди вибігли б з хат та кинулись осліп одні на одних (Коцюб., II, 1955, 73); [Олімпіада Іванівна:] Гетьте звідси, а то я закричу пробі! (Л. Укр., II, 1951, 82); — Мовчки, заложивши руки, сидіти не годиться. Треба пробі гукати (Мирний, III, 1954, 259); Хоч кричи́ про́бі — дуже скрутно, нестерпно.
2. у знач. присл. Неодмінно, достоту. Вона й не думала купати Миколки, та той, побачивши, що сестру купають, пробі намігся! (Мирний, III, 1954, 107); Старший син Остап в Червоній Армії біляків лупить, пробі в самого Будьонного в кінноті служить (Цюпа, Три явори, 1958, 30).
3. у знач. вставн. сл. Уживається для вираження непевності в чому-небудь; мабуть, певно. Вже вівці додому вертались, Охрім та Ганна сплять собі! Аж ось прочнулись і, пробі. Обідати уже зібрались (Укр. поети-романтики.., 1968, 510); І коваль, Зіньчин батько, пробі, запишеться (Головко, Вибр., 1936, 82); // Уживається у знач. близькому до буцім, неначе. Горпина хвилювалася. Федорка не втерпіла й засміялася голосно. — Чого ти? Збрехнула Федорка: пробі, чудне згадала щось (Головко, І, 1957, 215).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 117.