ПРОВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОВАЛИ́ТИ, валю́, ва́лиш, док., перех. і без додатка.
1. Давлячи, натискаючи на що-небудь, робити дірки, проломи, заглибини і т. ін. Бралися [люди] цілим гуртом міцно за руки,.. топтались на льоду й провалювали (Головко, II, 1957, 347); — Як співали [арф’янки], то й долівку.. провалили — така сила народу набиралася їх дивитися! (Мирний, III, 1954, 256); — От і маєш клопіт — заганяй обох [дітей] на піч.. та ще пильнуй, щоб череня не провалили, бо хіба ж усидять тихо? (Тют., Вир, 1964, 26); // Ударом розбивати, розсікати (голову, ніс). Вони душили один одного, кусали, штрикали складаними ножиками, провалювали один одному носи чим попало (Довж., І, 1958, 368); — Не кидай [грязь], бо я тобі голову провалю кочергою, — крикнула Кайдашиха й погналась за Мотрею (Н.-Лев., II, 1956, 359); // безос., перен. Про стан напівзабуття в кого-небудь. Все, що говорив Микола, звучало глухо, як щось далеке, байдуже,.. її [Надію] раз по раз провалювало в якусь приємну порожнечу (Баш, Надія, 1960, 450).
2. перен. Не справляючись з роботою, обов’язками, не розуміючи чого-небудь, зривати здійснення чогось. — Посівну провалювати і залишати колгоспників без куска хліба.. я не буду (Тют., Вир, 1964, 98); Тут без мене не справляться аж ніяк, накоять лиха, провалять зовсім ранню сівбу (Крот., Сини.., 1948, 51); // Необережними діями, вчинками або навмисно виявляти, розкривати (законспіровану особу, нелегальну організацію і т. ін.). Ласточкін аргументував переконливо: щоб не накликати більших репресій на робітництво і щоб не провалити саме підпілля (Смолич, V, 1959, 109); // Незадовільно оцінювати кого-, що-небудь. — Підеш складати іспит? Та ж тебе негайно провалить отець Степан! (Смолич, II, 1958, 84); // перев. док. Те саме, що забалотува́ти. Гнида лише оком обвів збори і вже знав, що провалять, бо ж народу з його табору була тільки купка. Тому й зняв свою кандидатуру (Головко, II, 1957, 128); [Ромодан (до Дремлюги):] Це діло дуже серйозне, Гордію Опанасовичу. Вас провалила своя партійна організація, а ви кажете «як-небудь переживу…» (Корн., II, 1955, 311).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 128.