ПРОГА́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., рідко, ПРОГА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Витрачати марно, даремно (звичайно час); гаяти. Швидше вдягайтесь до школи! Кращі прогаєте дні, — Пізно вертати, — ніколи їх не завернете, ні! (Граб., І, 1959, 150); Про загрозу, яку несе Батий і Руській землі, і Угорській, говорив Данило Белі, умовляв його разом до бою стати. Бела довго викручувався і, зрештою, відмовився. Тільки час прогаяв Данило (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 491); // Заповнювати чим-небудь дозвілля. Всі постановили не спати цілу ніч. Під прикриттям ночі в цих мурах [замка] можна сподіватися всього.. З гамором та галасом пішли цілим гуртом шукати рояль, а радше, щоб прогаяти ніч (Ірчан, II, 1958, 43).
2. тільки док., також без додатка. Забарившись із чим-небудь, втратити або пропустити щось. Боюся, що Ви там забули й про те, що час уже влаштовуватись у профшколи. Дивіться — не прогайте (Вас., III, 1960, 333); — Буду старатися, — тихо промовив Павло, — і, може, наздожену те, що прогаяв (Кучер, Трудна любов, 1960, 555); Прогаяти строки силосування кукурудзи — значить лишитися без кормів (Рад. Укр., 16.VII 1957, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 149.