ПРОГОЛОДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і діал. ПРОГОЛОДНІ́ТИСЯ, і́юся, і́єшся, док. Відчути голод, захотіти їсти; зголодніти. Старець трошки проголодавсь (Стор., І, 1957, 34); — Беріть, коли дають, — настоювала Ольга Павлівна.. — Проголодаєтесь добре, поки туди й назад (Кучер, Трудна любов, 1960, 225); Отець і син сіли обідати: троха запізнили [запізнилися] і проголоднілися (Фр., VIII, 1952, 157).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 154.