ПРОКУ́РЮВАТИСЯ, рююся, рюєшся, недок., ПРОКУРИ́ТИСЯ, курю́ся, ку́ришся, док.
1. розм. Насичувати себе, свої легені димом, курячи.
2. розм. Просякати, насичуватися димом; прокопчуватися. По далеких горбах самотіли тихі гуцульські оседки, вишневі од смерекового диму, яким прокурились (Коцюб., II, 1955, 317).
3. тільки док., розм. Витратитися на куриво; не мати курива і коштів на куриво. Козак давно прокурився, і тепер від одного погляду на тютюн у нього залоскотало в ніздрях (Мушк., Серце.., 1962, 313).
4. тільки недок. Пас. до проку́рювати 1, 3.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 211.