ПРОНИ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОНИЗА́ТИ, ижу́, и́жеш, док., перех. 1. Робити в чому-небудь отвір, крізну рану (гострим предметом, кулею і т. ін.). Щось гостре, гаряче пронизує його тіло (Коцюб., І, 1955, 409); Станіслав Жолкевський.. два рази пронизав тіло, що здригалося в істериці, своєю гострою карабелею (Ле, Наливайко, 1957, 411); Я взяв ініціативу до своїх рук. Нав’язавши брудну ганчірку на палицю, я виставив її в ляду. Кілька куль пронизало її одразу (Ю. Янов., II, 1958, 72); // перен. Швидким рухом розріза́ти, розділяти, розсікати (повітря, воду і т. ін.). Човни.. пронизували гострими носами хвилі, бризками обдавали завзятих гребців (Ле, Хмельницький, І, 1957, 398); Літак пронизав пухову хмаринку і полинув над голубими неоглядними просторами землі (Вол., Наддн. висоти, 1953, 39); // тільки 3 ос. Миттю протікати по чому-небудь (про електричний струм, магнітний потік і т. ін.). При всякій зміні магнітного потоку, що пронизує контур замкненого провідника, в останньому виникає електричний струм (Курс фізики, III, 1956, 174); Пробігає блискавиця через наше тіло; незчуєшся, звідки світне, прониже і, не знать куди, зникне (Мирний, IV, 1955, 292); // чим і без додатка. Перетинати що-небудь навпіл. Швидко пронизавши накреслену фігуру прямою лінією, блискавично вдарив [Савка] по карті кулаком (Довж., І, 1958, 199); * Образно. Ручай, що вискочив з переліска, пронизав очеретища та кучу і перетнув те селище навпіл (Ле, Клен. лист, 1960, 179); // чим і без додатка, перен. Проникати, проходити крізь що-небудь (про світлові промені). Місячне світло пронизувало ніжно-синяві нічні мряки, розсвічувало далечину (Коб., Вибр., 1949, 307); Сонце, буйне весіннє сонце, вступило вже в полуденні краї і гарячим промінням пронизувало повітря (Коцюба, Нові береги, 1959, 463); Блакитне проміння прожектора знову пронизало нічний морок (Донч., Вибр., 1948, 152).
2. тільки 3 ос. Проростати на певну глибину крізь що-небудь (про коріння). На барханах добре ростуть саксаул, тамарикс і деякі трави. Своїм довгим корінням одні рослини пронизують бархан, інші утворюють густу сітку на його поверхні (Фіз. геогр., 5, 1956, 111); Плав укривають численні квітучі рослини, які здебільшого ростуть на його краях; своєю сильною і дуже густою кореневою системою вони пронизують пласт і ще більше скріплюють його складові частини (Бот. ж., X, 3, 1953, 36).
3. також без додатка, перен. Проникаючи крізь одяг, проймаючи наскрізь, викликати неприємні фізичні відчуття (про вітер, холод і т. ін.). Осінь уже глибока стояла, вітер холодний віє, так наскрізь і пронизує (Мирний, І, 1954, 94); Коли хто-небудь відчиняв двері, холодний протяг пронизував усіх (Бойч., Молодість, 1949, 281); Ранішній, гострий, як звичайно буває на сході сонця, холодок пронизав мене (Вільде, Пов. і опов., 1949, 57); // безос. — Ти зігрієшся. Тримайся! — Я тримаюсь, Тамарочко. Тільки всю мене пронизує холодом (Хижняк, Тамара, 1959, 164); Двері рипнули — і Марію пронизало холодом (Смолич, Ми разом.., 1950, 133); // Раптово охоплювати тіло або його частину (про біль). Лізти було нелегко: час від часу гострий біль пронизував недавно заліковані легені (Галан, Гори.., 1956, 160); Не встиг старшина проскакати десятка метрів, як земля вибухнула під ним. Гострий біль пронизав зігнуті в стременах ноги до самих колін (Гончар, III, 1959, 223); // Раптово впливати на людину, її свідомість (про психічні відчуття). То плач проймав його, то жаль пронизував наскрізь (Мирний, IV, 1955, 112); Страх пронизав його наскрізь (Мушк., День.., 1967, 126); Відчуття небезпеки пронизало свідомість дівчини (Донч., Дочка, 1950, 92); // Раптово проноситися в свідомості (про думку, здогад і т. ін.). — І горда мисль пронизує мене: Так, ми мости будуємо у світі — Ми, днів нових бійці і теслярі, Каменярі грядущої комуни (Рильський, III, 1961, 9); Слова, мигцем вихоплені з листа, народили в нього цю гарячу думку, яка пронизала його раптом: «Нехай російський солдат викликає німецьких солдатів на братання!» (Смолич, Мир.., 1958, 168); Несподіваний здогад пронизав його.
Дрож прони́зував (прони́зувала) див. дрож.
◊ Прони́зувати до кісто́к: а) проймати, дошкуляти (про холод, сирість і т. ін.). Гострі весняні вітри сичали на просторі, пронизували до кісток (Горд., Дівчина.., 1954, 17); Чабан — це той, хто все життя на ногах, кого спека продублює і осінні мряки пронизують до кісток (Гончар, Тронка, 1963, 15); б) раптово проймати тіло або його частину (про біль). Біль пронизує до кісток, свердлить буравами тіло (Стельмах, II, 1962, 386).
4. чим і без додатка, перен. Пильно, прискіпливо, допитливо вдивлятися в кого-, що-небудь з метою оцінки, осуду і т. ін. Дітвора юрила, чіплялася на бричку, пронизувала оченятами покупки, вгадуючи, що там є й на їхню долю (Дн. Чайка, Тв., 1960, 118); Людомир продовжує мовчати, потемнілим від гніву оком пронизує свого мучителя (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 126); Як пронизав його вперше допитливим поглядом старий Варчук, кладучи ціну новому пастушкові, так і почали його.. стерегти чужі очі, мов пси (Стельмах, II, 1962, 34); Пронизала [Галина] сірими сердитими очима хлопця і пішла не оглядаючись (Чаб., Катюша, 1960, 213).
5. чим, перен. Різко, гучно наповнювати звуками повітря, простір і т. ін. В хаті аж гуло од гаму, од клекоту. Усі випили добре, усі говорили голосно, і ніхто нікого не слухав.. Соломіїн голос перемагав той клекіт і пронизував повітря, як гострий ніж (Н.-Лев., VI, 1966, 397); Решта вовків гарчали та огризалися, дожираючи мертвого коня, і роздирали ще живу кобилу, що пронизувала ніч страдницьким іржанням (Тулуб, В степу.., 1964, 11); Раптом ясний ранок пронизав дитячий розпачливий, обурений лемент (Вас., II, 1959, 364); Стояла якась особлива, оглушлива тиша. Розбив, пронизав ту тишу несамовитий, тонкий і гострий, на одній високій ноті, вереск (Коз., Гарячі руки, 1960, 100).
6. перен. Проходити через що-небудь основною, провідною думкою (про тему, ідею і т. ін.). Тема матері, що пронизує світлим променем усю творчість Шевченка, найвищої своєї межі досягає в «Марії», одному з останніх великих творів поета (Рильський, III, 1955, 240); Питання життя і смерті вражали.. мою дитячу уяву, що й залишилося в мені на все життя, пронизуючи в найрізноманітніших виявах мою творчість (Довж., І, 1958, 12); Ідеї інтернаціоналізму пронизують усю нашу усну і друковану пропаганду, масову політичну агітацію (Ком. Укр., 2, 1966, 53).
7. тільки док. Низати (у 1 знач.) якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 240.