ПРОПИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРОПИ́ТИСЯ, п’ю́ся, п’є́шся, док. 1. Повністю або частково витрачатися на розпивання алкогольних напоїв. [Дрейсігер:] Егеж, пара блазнів, шибеників, лежебоків, волоцюг. Там день у день в шинку стримлять та до остатнього пфеніга пропиваються (Л. Укр., IV, 1954, 236); — Наш з вами земляк.. з сільського буфету й не вилазив. Пропився, бідолаха, вщент. Оце вчора поїхав (Логв., Давні рани, 1961, 137).
2. тільки недок. Пас. до пропива́ти 1. Гроші зараз же пропивалися, проїдалися (Мирний, II, 1954, 133); Тут побирають усі гроші, бо в Вижниці сидять ті промисловці, що тримають сплави; тут же ті гроші пропиваються (Хотк., II, 1966, 383).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 253.