ПРОРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш і ПРОРІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОРІ́ЗАТИ, і́жу, і́жеш, док., перех.
1. Ріжучи, робити в чому-небудь крізний отвір, діру, утворювати рану і т. ін. Нижні льотки прорізують в обох паралельних стінках, один навпроти другого, для кращого провітрювання (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 51); — А ви знаєте, яку мені дірку були прорізали? Ого, такий шрам на животі, мо [може], на піваршина (Збан., Малин. дзвін, 1958, 371); // Ріжучи, проорюючи, продавлюючи, порушувати суцільність, монолітність чого-небудь. Він ішов парадним кроком. Великими чобітьми, як плугами, прорізав замети (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 33); Шукачі вугілля заклали тут свої свердловини. До шестисот метрів дійшли… І прорізали багато пластів паливного сланцю (Наука.., 7, 1967, 9); У дні війни, у дні боїв минулі, — У незабутній, у тривожний час, — Знамено те не раз прошили кулі, Осколки мін прорізали не раз (Бичко, Вогнище, 1959, 29); * Образно. Хто небо наше прорізав Лиходійства кривавим ножем..? (Рильський, Поеми, 1957, 292); // Порушуючи суцільність, монолітність чого-небудь, залишати, утворювати слід, борозну і т. ін. Висадки коренеплодів садять під плуг, підгортальник і в так звану щілину, яку прорізують спеціально пристосованим до рамок культиватора ножем (Колг. Укр., 2, 1957, 38); — Маєш свій гниловід густо прорізати ровами на півтора аршини глибини. Тоді в низини зійде і грунтова, і підгрунтова закись (Стельмах, І, 1962, 142); // Розмиваючи грунт, утворювати заглибини (про дію води). На лузі на тім Псьол навесні гуляє, землю поїть, рівчаки прорізує, ріллі виполіскує (Вишня, І, 1956, 153); Якщо товща розчинних порід велика, вода поступово прорізує її, формуючи все нові й нові поверхи печери (Знання.., 5, 1965, 10); // Рухаючись уперед, розтинати навпіл (хвилю, повітря і т. ін.). Шлюп повернув градусів на тридцять і швидко пішов, прорізуючи розбурхані хвилі (Добр., Очак. розмир, 1965, 105); Назустріч нам твердий вітрюга: його ж пропелер проріза (Тич., II, 1957, 233); Сила падіння була така велика, що, пірнувши, Сахно не могла спинитися. Вона каменем прорізала кількаметрову глибочінь і мало не по коліна вгрузла у мулке днище озера (Смолич, І, 1958, 99); Повітря прорізав сполоханий птах (Епік, Тв., 1958, 372).
2. Розчищаючи місцевість, прокладати дорогу, вулицю і т. ін. Псович.. зганяв цілі юрми кріпаків до парку, де вони з ранку до ночі косили трави, прорізували нові стежки, алеї (Гжицький, Опришки, 1962, 32); Сапери прохід прорізали крізь дріт… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 159); * Образно. І плуг людський нову проріже путь Там, де батьки зітхали на розпутті (Рильський, II, 1946, 6).
3. Пролягаючи у певному напрямку, перетинати що-небудь (про дорогу, вулицю, просіку і т. ін.). Вузька дорога йшла на гору й прорізувала високе жито до самого лісу (Н.-Лев., II, 1956, 309); Південний схил яру прорізувала Водяна балка, поділяючи слободу на дві частини — Косогори і Забалку (Добр., Тече річка.., 1961, 12); Прорізаючи березняк, рейки залізниці виривались на хвилястий простір піщаних кучугур (Коз., Гарячі руки, 1960, 238); Світла просіка прорізала чорну гущавину лісу (Ю. Янов., IV, 1959, 116); Від золотих воріт до Хрещатика пролягла вулиця Прорізна (нині Свердлова), що прорізала собою оборонний вал, яким колись було обнесено все місто [Київ] (Визначні місця Укр., 1958, 88); // Утворюючись на шкірі, перетинати (лоб, перенісся і т. ін.) (про зморшки). Три уперті зморшки прорізують чоло (Бажан, Вибр., 1940, 132); Високий лоб командира прорізала глибока зморшка (Трип., Дорога.., 1945, 46); Дві глибокі зморшки прорізали перенісся (Тулуб, В степу.., 1964, 410); // перен. Проходити, проникати крізь що-небудь (про джерело світла). Три потужні прожектори з паровоза на кілометр уперед прорізували темінь (Ле, Опов. та нариси, 1950, 141); Свічка прорізає Морок — ледве видко (Граб., І, 1959, 203); Огненна стріла прорізала усе небо (Кв.-Осн., II, 1956, 414); Раптом блискавка прорізала темне, в сірих клубах хмар небо (Ів., Опов., 1949, 182); // перен. Несподівано різко лунати, порушуючи тишу (про звуки). — Ні, немає згоди моєї, передумала я! — прорізує тишу жіночий голос (Вол., Самоцвіти, 1952, 10); Рівно в шість годин двадцять хвилин звук горна прорізає тишу (Багмут, Щасл. день.., 1951, 28); Хлопчик хотів ще щось спитати, але пронизливий свист прорізав повітря (Тулуб, Людолови, І, 1957, 160); // перен. Несподівано пронизувати кого-, що-небудь (про думки, почуття). «Невже він умре?» Ця думка прорізає свідомість Ігоря (Багмут, Щасл. день.., 1951, 152); — Де переховується зараз Гармаш? Знаєте такого? — Гармаш? — Їй навіть подих забило. Думки в голові сплутались, і раптом, як блискавка, прорізала радісна думка: «Живий! Ну, певно ж! Якщо шукають…» (Головко, II, 1957, 594); // безос. Раптом Гордія прорізало здогадкою: — Так це ви тоді писали до мене? (Крот., Сини.., 1948, 25); // перен. Пильно вдивляючись, проймати (звичайно очима, поглядом). Навіть і в погляді визначалася цілковита зміна: щось тверде, суворе — з глибу прорізують усе важкі, хмурі очі… (Крот., Сини.., 1948, 23); Лізе [Комар] на високого ожереда, навшпиньки спинається й прозорливим оком прорізає пітьму (Ковінька, Кутя.., 1960, 27); // перен, Долати що-небудь. Людина.. осідлала грізні океани, прорізала повітряні простори, заговорила в хмарах і під водою (Ірчан, II, 1958, 63); Через кілька днів після запуску радянської ракети могутній сріблистокрилий корабель прорізав повітряні простори, що відділяють Москву від Вашінгтона (Літ. газ., 22.IX 1959, 1).
4. рідко. Те саме, що вистрига́ти 1. Відьма, котра все запам’ятала, вилізла з-під постелі, тихенько підійшла до сплячого Івана й ножичками прорізала йому волосся навхрест (Три золоті сл., 1968, 178).
5. спец. Проріджувати (про рослини). Там, де нема потреби провадити поперечні розпушування і поля чисті від бур’янів, сходи прорізують культиватором з невеликими вирізами і короткими букетами (Хлібороб. Укр., 5, 1968, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 269.