ПРОСО́ЧУВАННЯ1, я, с. Дія за знач. просо́чувати і стан за знач. просо́чуватися1. Просочування деревини мономерами з наступною їх полімеризацією дав змогу одержувати матеріали, які не сприймають вологу, стійкі проти грибкових захворювань (Веч. Київ, 20.IX 1967, 4).
ПРОСО́ЧУВАННЯ2, я, с. Дія за знач. просо́чуватися2. — Насип має скріпити разом із заложеними мішками стик шпунта з днищем, має забезпечити перегатку від просочування води через щілинки (Коцюба, Нові береги, 1959, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 292.