ПРОСЦЕ́, рідко ПРІСЦЕ́, я́, с. Пестл. до про́со. — Сестра у полі, поїхали там трошки просця посіяти, так вона догляда (Кв.-Осн., II, 1956, 154); [Бабуся:] А вам, Півнику, просця, Трошки гречки та хлібця? (Олесь, Вибр., 1958, 493).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 309.