ПРОСІВА́ТИСЯ, а́ється і ПРОСІ́ЮВАТИСЯ, юється, недок., ПРОСІ́ЯТИСЯ, і́ється, док.
1. Проходячи через сито, решето і т. ін., очищатися від домішок. Входжу в сіни, — в сінях млин.., борошно сиплеться з-під каміння в довгу шовкову торбу, і тут заразом мелеться і борошно просівається (Н.-Лев., II, 1956, 411).
2. Падати па землю (про опади). Уже біля станції дощ нагло вщух. З неба просівалися ще тільки його залишки (Панч, На калин. мості, 1965, 206); Лапатий просіявся сніг (Перв., Солд. пісні, 1946, 41).
3. Сипатися, проходити крізь щілини, отвори і т. ін. При роботі комбайна ККР-2 роздрібнений грунт просіюється крізь просвіти в елеваторах (Колг. Укр., 9, 1956, 39); // перен. Проникати крізь щось прозоре (про світло). Над колонами має бути різнокольорове скло, крізь яке просіватиметься сонячне проміння (Сміл., Сад, 1952, 34).
4. розм., рідко. З’являтися, пробиватися (про вуса). Кволим виріс її хлопчик, полохливим: уже на верхній губі просіваються вуса, а й досі проступають сльози, коли машина переїде собаку (Панч, Іду, 1946, 24).
5. тільки недок. Пас. до просіва́ти, просі́ювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 284.