ПРОТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОТНУ́ТИ і ПРОТЯ́ТИ, тну́, тне́ш, док., перех. Розтинаючи, робити в чому-небудь отвір, крізну рану (гострим предметом, кулею і т. ін.). Я сам йому горло зубами протну (Стар., Поет. тв., 1958, 229); Він ще ліпить — на паличку трохи глею, придасть йому, яку вподобає, форму, протне розщілину.., зробить бокові отвори і зніме готового свистунця (Нар. тв. та етн.. 3, 1968, 65); * Образно. Коротке слово «прощайте» На клаптику папірця. — А ви знаєте, Як отим протинають серця? (Еллан, I, 1958, 62); Хіба ж забуду я той телефон, дзвінок, що душу всю протяв (Сос., II, 1958, 471); // перен. Швидким рухом розрізати, розсікати (повітря, воду, простір і т. ін.). Птаство дзвінкокриле небо протина (Рильський, Мости, 1948, 72); Десь співала електричка, протинаючи тьму полів (Кучер, Голод, 1961, 452); // перен. Перетинати яку-небудь місцевість, перехрещуватися з чимсь, проходити крізь що-небудь (про дорогу, річку і т. ін.). З лівого і з правого боку протинали ту вуличку дві дороги (Март., Тв., 1954, 163); Ми були зачаровані заллятим сонцем краєвидом, який протинала широка срібляста смуга річки (Досв., Вибр., 1959, 48); Тіло греблі протинали два суцільні внутрішні тунелі (Голов., Тополя.., 1965, 37); // перен. Проникати, проходити крізь щось (про світлові промені). Темряву раз по раз протинали далекі вогняні спалахи (Ткач, Крута хвиля, 1956, 128); Перед ним постала Михайлівка в перших променях сонця, що рожевими вістрями протинали сизі хмарки з димарів і верховіття тополь (Жур., Дорога.., 1948, 85); // перен. Різко, голосно звучати, порушуючи тишу. Ніч протинають залпи, крики… (Сос., І, 1957, 422); Тиху ніч протнув довгий і голосний свист (Кучер, Пов. і опов., 1949, 15); // перен. Пильно, прискіпливо, допитливо вдивлятися в кого-, що-небудь. Стояв [Челканов] і протинав по черзі кожного з них своїми гострими маленькими очима, ніби хотів вивернути з них душу (Мик., II, 1957, 439); Вона дивилась на нас своїми блискучими очима, ніби намагалася протяти ними наші погляди, щоб розгадати, хто ми були (Досв., Вибр., 1959, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 318.