ПРОТУБЕРА́НЦІ, ів, мн. (одн. протубера́нець, нця, ч.), спец. Світні утворення з розжарених газів, що спостерігаються у вигляді яскравих виступів різноманітної форми на краю сонячного диска. Проявом активності внутрішніх процесів Сонця є протуберанці — викиди палаючого газошлаку як побічного продукту (Знання.., 8, 1968, 20); Весь небокрай у бік Сорочинців і Миргорода горів дивним палахкотінням протуберанців (Цюпа, Краяни, 1971, 251); * У порівн. В передвічнім вирі атоми, форми й задуми Вихрились, вибухали, прагнули мір і тіл, Пінились над безоднями, бились перед завадами, Кидались протуберанцями (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 327.