ПІДБИЧО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок, ПІДБИЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Підпрягати коня, вола для перевезення вантажу на гору, у бездоріжжя і т. ін. Важко на гору їхати, треба підбичувати (Сл. Гр.); // перен. Допомагати йти кому-небудь, нести, везти щось. Мимо везе копи чоловік. Плечем підбичовує (Вас., III, 1960, 320); Шостопалько підтримав Старовойтенка за руку і допоміг видертися на скелю. Телегіна вже підбичовував Стась, вхопивши його просто за шинель (Ле, Клен. лист, 1960, 157).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 398.