ПІДЗО́Л1, у, ч., с. г. Неродючий, бідний на поживні речовини грунт білястого кольору. Розщеплює атом І родючим робить підзол, На кордоні стоїть з автоматом Наш прославлений комсомол (Дор., Єдність, 1950, 13); В деяких колгоспах окультурений орний шар грунту дорівнює не більше 15-18 см. Під ним залягає підзол (Картопля, 1957, 38).
ПІДЗОЛ2, у, ч., спец. Суміш попелу з вапном, що використовується для обробки шкур.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 428.