ПІДКЛЕ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДКЛЕПА́ТИ, підклепа́ю, підклепа́єш і підклеплю́, підкле́плеш; мн. підкле́плять; док., перех.
1. Клепати злегка або ще раз, додатково. Вуйко встиг давно вже пообідати свій немудрий обід, відпочив трохи й косу підклепав… (Кос., Новели, 1962, 120).
2. техн. Те саме, що прикле́пувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 436.