ПІДКРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДКРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех.
1. Кроїти, припасовуючи за розміром до чого-небудь вже скроєного. Підкроювати комір.
2. діал. Підтинати, підрізувати. [Галя (приспівує):] Ой ти козаче чорноусий! Чого в тебе жупан куций? — Мене дівки підпоїли Й жупан мені підкроїли (Сам., II, 1958, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 444.