ПІДПИ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДПИСА́ТИ, ишу́, и́шеш, док., перех.
1. Ставити підпис на знак потвердження, засвідчення чого-небудь. [Демко:] Він давав мені.. підписувать якісь бумаги (Кроп., II, 1958, 232); — Хай наш приговор підписують і комітетчики, і громада, і староста, як законна власть (Стельмах, І, 1962, 626); Через півроку вийшло, що панич їм огороди дарує, аби тільки підписали викуп (Мирний, IV, 1955, 239); Голова колгоспу з задоволенням підписав написане, поставив печатку, і лист того ж дня пішов до редакції (Минко, Повна чаша, 1950, 157); // Укладати договір, угоду і т. ін., скріплюючи їх підписом, підписами. Артілі підписали між собою договір на соціалістичне змагання… (Вишня, І, 1956, 411); — Але я підписав контракт з руськими на два роки.., — сказав він твердо (Панч, Синів.., 1959, 9).
2. Писати текст, залишати напис на чому-небудь, під чимсь як пояснення. Було як намалює [маляр] що-небудь та підпише — бо й письменний був собі — що се не кавун, а слива, так таки точнісінька слива (Кв.-Осн., II, 1956, 5); [Верба:] Подивіться, як я намалював ланкову Ганну Корж. [Ковшик:] Добре.. Тільки підпишіть, — колгоспниця, яка більше спить, ніж робить (Корн., II, 1955, 230).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 482.