ПІДРІ́ЗУВАТИСЯ, уюся, уєшся і ПІДРІЗА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПІДРІ́ЗАТИСЯ, і́жуся, і́жешся, док.
1. розм. Поранитися чим-небудь гострим. Підрізатися ножем.
2. тільки док., розм. Підрізати собі волосся. — То яке ж моє голення? Я би підрізався (Март., Тв., 1954, 342).
3. тільки недок. Пас. до підрі́зувати, підріза́ти. Під лемешем розсипався тлустий чорнозем, соковито підрізалось коріння, а мідновусе обличчя Карпця почало братися радістю (Стельмах, II, 1962, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 492.