ПІДІГРІВА́ТИ і рідко ПІДОГРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДІГРІ́ТИ і рідко ПІДОГРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., перех.
1. Гріти, нагрівати трохи або додатково, ще раз, до певної температури. — Педоре! — гукнула попадя. — Куди ти самовар береш? — Хіба не треба підігрівати? (Мирний, III, 1954, 209); Батарейки кишенькового ліхтарика працюють довше, якщо їх час від часу підігрівати (Знання.., 1, 1966, 32); Христина пізно прийшла додому, мати підігріла вечерю, й вони обоє сіли за стіл (Стельмах, І, 1962, 604).
2. перен., розм. Збуджувати когось, підсилювати що-небудь. Вість про смерть Шевченка, який усе своє життя боровся проти ненависного самодержавно-кріпосницького ладу, тільки підігрівала загальне обурення (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 70); Це зухвале дівча прийшло сюди дуже недоречно. Наговорить чорт знає чого, підігріє Ступакову, заварить кашу та й піде собі, а йому, Сиволапові, доведеться розсьорбувати (Ткач, Плем’я.., 1961, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 429.