ПІТКА́ННЯ, я, с. Сукупність поперечних ниток тканини, які, перетинаючись з подовжніми (основою), утворюють переплетіння; утік. Виготовляються килими на вертикальних станках вручну, шляхом закладання окремих кольорових ниток піткання поміж ниток основи (Нар. тв. та етн., 1, 1960, 67); Плахта була на синьому пітканні — синітка, і малюнок на ній — папороть (Ю. Янов., V, 1959, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 550.