РАЛЕ́ЦЬ, льця, ч., заст.
1. Подарунок, приношення (у 2 знач.). Жінота жвавенько готує ралець. Та щиро сповняє вином поставець (Пісні та романси.., II, 1956, 253); Переїжджі не скупилися і ще від себе додавали своїй охороні ситий ралець (Тулуб, Людолови, І, 1957, 400).
2. перен. Те саме, що бенке́т. — Чого ви прагнете, грабіжники з пустелі? Чого ви лізете в радянський наш город? Чи не надієтесь, що славний наш народ Подасть вам хліб і сіль на золотім тарелі? О, по-належному ми зустрічаєм орди Гостей, не кликаних у край наш на ралець! (Рильський, II, 1960, 184).
◊ Крива́вий рале́ць — те саме, що Крива́вий бенке́т (див. крива́вий). Підкошує силу козачу біда Та зігнана ляхом голота… Немає рятунку: єдиний кінець — Ушкварить катюгам кривавий ралець! (Стар., Поет. тв., 1958, 206); Ходи́ти (іти́, піти́) на рале́ць — іти з подарунком вітати кого-небудь. Взяла [Венера] очіпок грезетовий І кунтуш з усами люстровий, Пішла к Зевесу на ралець (Котл., І, 1952, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 446.