РОДИ́НИ, ди́н, мн., розм. 1. Те саме, що поло́ги1. Через тиждень.. бариня вперше після родин зволоклася з постелі (Мирний, IV, 1955, 234); Мати молода твоя Не знесла родин; Так тепер і підеш ти По світу один (Щог., Поезії, 1958, 175).
2. Святкування з нагоди народження дитини. Чи де бенкет, чи де обід, Або весіллячко, родини, — Такої гарної години Ніколи не втеряю я: І їм, і ласую доволі (Гл., Вибр., 1951, 65); [Риндичка (до старшини):] Еге, то ото ж, кажу, було в понеділок, а у вівторок я бабувала у Зіньки Тухленкової, старого Молочая невістки, і принесла вам попелясту курочку і прохала на родини (Кроп., І, 1958, 502); Артистку часто запрошували на родини, весілля, а то й просто в гості, і вона ніколи не відмовлялася від таких запрошень (Мист., 1, 1956, 43).
День роди́н — день народження. Досадно мені, що я не встиг поздоровити Юрка в день його родин (Коцюб., III, 1956, 407).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 594.