РОЗБИНТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБИНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Знімати бинти, пов’язки з кого-, чого-небудь. Вона спиртом із слоїка помила руки і зразу ж підступила до нього, відкотила розрізаний рукав гімнастьорки і стала розбинтовувати руку (Головко, II, 1957, 638).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 606.