РОЗГЛА́ДЖУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗГЛА́ДИТИСЯ, диться, док.
1. Розпрямлятися (про що-небудь зібгане); // Розправляючись, зникати (про зморшки, складки, нерівності і т. ін.). Дивилась [Антоніна] на нього зеленкуватими очима в червоних повіках, а зморшки на обличчі розгладжувались (Коцюб., І, 1955, 406); Коли Скирда повернувся до хати, його дружина пильно подивилася йому в очі, і зморшки їй розгладилися на лобі (Панч, II, 1956, 505).
Ву́са (бро́ви, борода́ і т. ін.) розгла́джуються — вуса (брови, борода і т. ін.) перестають бути настовбурченими, насупленими. Настя дивилася на дитину, її брови розгладжувались помалу (Тудор, Вибр., 1949, 292); Чоло́ (обли́ччя, ши́я і т. ін.) розгла́джується — розправляються (розправлялися, розправилися і т. ін.) зморшки на чолі (обличчі, шиї, щоках і т. ін.). Обличчя підполковника розгладилося (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 37).
2. тільки недок. Пас. до розгла́джувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 648.