РОЗГЛА́ДНУТИ, ну, неш, рідко і РОЗГЛА́ДШАТИ, аю, аєш, док.
1. Стати товстим, повним; розтовстіти. — Давай хліба, батьку!.. — Розгладшав у гетьманах, забув, як воно голодним та мокрим… (Тулуб, Людолови, II, 1957, 518).
2. перен. Стати багатим, заможним. — Мало вони [татари] нам заподіяли лиха? Мало сіл та хуторів димом розвіяли? Скільки награбували? Розгладшали на наших сльозах (Тулуб, Людолови, II, 1957, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 648.