РОЗГО́ЙДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗГОЙДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. Починати гойдатися, колихаючись з боку на бік або вгору і вниз. Дзвони розгойдуються на дзвіниці (Ю. Янов., IV, 1959, 24); Стиснувши голову долонями, сидів він спиною до дверей і повільно розгойдувався, як від сильної мігрені (Тулуб, В степу.., 1964, 370); Він розгойдався і, вигнувшись тілом, плигнув на хату (Тют., Вир, 1964, 179).
2. перен., розм., рідко. Розійтися, розбрестися. Розгойдався народ по всьому світу (Козл., На переломі, 1947, 112).
3. тільки недок. Пас. до розго́йдувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 652.