РОЗГОРТА́ТИ, а́ю, ає́ш і рідко РОЗГО́РТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГОРНУ́ТИ, горну́, го́рнеш, док., перех.
1. Розправляти що-небудь згорнуте, зібгане. Розгортала [Маланка] вишивані рушники і переводила задумливий погляд на дочку (Коцюб., II, 1955, 30); Сяде [Маруся] там під сосонкою, розгорне платок, що Василь їй зоставив, дивиться на нього (Кв.-Осн., II, 1956, 79); Обушний витяг з кишені увосьмеро зібгану, притерту по краях газету і розгорнув її на столі (Кир., Вибр., 1960, 366); // Розкочувати, розмотувати що-небудь (рулон, сувій і т. ін ). Волько лепетав язиком незгірше своєї жінки, вихвалював матерії для літнього костюма, розгортував їх, розвішував на прилавку (Н.-Лев., III, 1956, 212); Маркові руки розгортають пов’язку (Ю. Янов., IV, 1959, 25); *Образно. Степ яснів, ширився, невтомно розгортав один за одним безбережні сувої і стелив під ноги вершникам то ясні плахти різнобарвного зілля, то зелені смужки жита та пшениці (Добр., Очак. розмир, 1965, 22); // Розкривати пелюстки, листя (про рослини). Після цього попрощався [чоловік] з дітьми, ще подивився на город, де саме маки розгортали свої віночки, й неохоче поплентався на вулицю (Стельмах, І, 1962, 573); Ніжні мімози і ті розгорнули листочки гарячі, мліють без мрії… (Л. Укр., І, 1951, 304); // Надавати чому-небудь природної форми. Подорожні щойно викупались. Рудий розгортав іще мокрі вуса, з яких стікала вода (Коцюб., І, 1955, 138); // Розпрямляти що-небудь зігнуте, складене; витягувати. Качки, уже без лапок, розгортали з натуги свої широкі стегна (Коцюб., II, 1955, 360); Барабаш широко, на ввесь розмах, розгорнув гармонь, спробував голосники, й улюблений інструмент батареї сипнув тихими незнайомими голосами (Сміл., Зустрічі, 1936, 118); // Широко розставляти в сторони (руки, крила). Розгорнувши, мов крила, маленькі голі рученята, у білому легенькому платтячку, вона, як гуска, плутаючись ногами й перехиляючись з одного боку на другий, пустилася до матері (Коцюба, Нові береги, 1959, 211); — Чи, може, вам більше до вподоби орел, що розгорнув би крила над головою і вів би вас до перемог..? (Ю. Янов., II, 1958, 136); *Образно. Обійми ранок розгортає, і туманіє, і цвіте над полем, над далеким гаєм (Сос., І, 1957, 349); // Розпускати що-небудь, напинаючи (прапор, вітрило і т. ін.). Розгорнув човен парус і не поплив, а полетів над синіми хвилями (Ів., Вел. очі, 1956, 119); Переможним маршем, стяги розгорнувши, Плине наш державний гордий корабель (Бажан, Роки, 1957, 221); * Образно. Синє небо, побратавшись з веселою землею, розгортає над нею своє блакитне, безмірно-високе, бездонно-глибоке шатро (Мирний, IV, 1955, 307); // перен. Робити що-небудь доступним, відкритим зорові. Уривки думок.. розгортали перед закритими очима пишний малюнок якогось іншого життя (Мирний, IV, 1955, 326); Сонце і море навперейми намагались розгорнуть перед ним всі свої дива (Коцюб., II, 1955, 285); Нам земля своє лоно розгорне, і запахне весною рілля (Сос., І, 1957, 119).
2. Розв’язувати, розкривати, розмотувати що-небудь зав’язане, загорнуте, спаковане. Він добув із шухляди стола кілька пожмаканих папіряних пакунків і почав їх розгортати, розправляючи неслухняний папір (Досв., Вибр., 1959, 272); Лежить якась ганчірка, а в ній щось важке. Розгортаю — аж то свічники (Стельмах, І, 1962, 297); Розгорнула я мішок, подивилась, аж у мішку кукурудза (Н.-Лев., III, 1956, 280); Двері тихо відчинилися, і в них показалася рука, поклала біля порога вузлик. Тимко розгорнув: білизна (Тют., Вир, 1964, 477); // Розкривати для письма, читання (зошит, книжку і т. ін.). Мені й не треба розгортать твоєї книги (Н.-Лев., IV, 1956, 232); Мій хлопчику! З тобою сам би я Охоче сів на лаву, розгорнув би Синенький зошит (Рильський, II, 1960, 102); Розгорніть твір Івана Франка «Сучасний літопис» і подивіться, як поет протестував проти понімечення не лише українських земель, але й земель польських (Тич., III, 1957, 260); // безос. Дужим поривом розгорнуло забуту в траві книжку (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 99).
3. Прокладаючи собі шлях, розштовхувати, розпихати і т. ін. кого-, що-небудь. Вона ногами розгортала птахів і проводила гостя до воріт (Чорн., Потік.., 1956, 207); Олександр розгорнув ліктями робітників, підняв з мостової поламаний держак і вперіщив ним крамаря (Панч, О. Пархом., 1939, 13); // Розсовувати, розхиляти на обидва боки (гілля, стебла, кущі і т. ін.). Стає [Маланка] на коліна, розгортає стебло і збирає червоні зерна (Коцюб., II, 1955, 62); Розгортала [Федорка] шорстке листя огудини рукою, а огірків не бачила (Головко, І, 1957, 232); Присів [Тимко] навпочіпки і обережно, лагідно розгорнув пальцями густий кущик трави (Тют., Вир, 1964, 252); // Відвертати, відкидати поли одягу. Підносив [вітер] криси високих капелюхів та розгортав поли одягу парубків (Кобр., Вибр., 1954, 164).
4. Розгрібати, розкидати що-небудь сипке. Василько.. розгортав ногами білий пухкий сніг (Коцюб., І, 1955, 79); Могутні машини ріжуть його [курган] сталевими лемешами, розрівнюють, розгортають (Гончар, Тронка, 1963, 284); Розгорнув [Антон] жар та так і залишив (Чорн., Визвол. земля, 1959, 9); Швидкими міцними рухами Жайсак розгорнув пісок (Тулуб, В степу.., 1964, 76).
5. перен. Розвивати, здійснювати що-небудь (перев. у великому масштабі, широко). Хочеш порядок мати — треба критику й самокритику розгортати (Укр.. присл.., 1955, 358); Артилерійська канонада.. тривала дві години. Після неї дивізія розгорнула наступ (Тют., Вир, 1964, 486); Трудящі міст і сіл розгорнули великі роботи по відбудові зруйнованого війною народного господарства (Хлібороб Укр., 9, 1969, 10).
6. перен. Давати чому-небудь (здібностям, силам, таланту і т. ін.) вільно розвиватися, проявлятися. ..великі революції в ході своєї боротьби висувають великих людей і розгортають такі таланти, які раніше здавалися неможливими (Ленін, 38, 1973, 75); — У житті.. найважливіше — знайти самого себе. Своєчасно зрозуміти, на що ти здатний, де найширше розгорнеш свої сили (Рудь, Гомін.., 1959, 126); // Збільшуючи об’єм, поглиблюючи зміст, розширювати твір (літературний, музичний). Користуючись пісенними засобами, Шевченко широко розгорнув сюжет своєї балади «Тополя» (Нар. тв. та етн., 1, 1961, 41).
7. перен. Готувати що-небудь до дії, до виконання яких-небудь функцій. В цементовій трубі, прокладеній попід шосе, лікарі розгорнули медпункт (Гончар, III, 1959, 447); — Незабаром я повинен розгорнути рацію. Час нам іти… (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 340).
◊ Розгорта́ти (розго́ртувати, розгорну́ти) війська́ (фронт, збро́йні си́ли): а) здійснювати мобілізацію збройних сил, створювати фронт; б) розташовувати війська на бойових позиціях. [Оксана:] Хто розгорне ескадру в морі так, щоб не загинути від власних мін або підводних човнів німецьких? (Корн., І, 1955, 32); Товариш Швед розгорнув батальйон точно за уставом і повів на Олешки (Ю. Янов., II, 1958, 198).
8. перен. Описувати, зображувати, розкривати суть чогось, розповідати про що-небудь. З вірою, з запалом неофіта розгортав передо мною Солонина план своєї діяльності на селі (Коцюб., І, 1955, 261); Дід, ласкавий бородань, Мереживо оповідань Почав повільно розгортати… (Рильський, Сад, 1955, 92); Я коротенько тобі розгорну мою думку (Зеров, Вибр., 1966, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 654.