РОЗКА́ЗУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗКАЗА́ТИСЯ, ка́жеться, док. 1. Бути предметом розповіді; повідомлятися, описуватися. Слухав мій дядюшка, та, видно, як глухий, чув тілько, що соромне розказувалось (Мирний, V, 1955, 338); Горе словами Не розкажеться нікому Ніколи (Шевч., II, 1963, 235); // безос. Про грецького філософа Сократа розказується, що коли його питали, де його батьківщина, то він відповідав: уся земля, даючи тим знати, що він себе вважав горожанином усякого міста, де тілько є люди (Драг., II, 1970, 323). 2. тільки недок. Пас. до розка́зувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 689.