РОЗКА́ЧУВАТИСЯ1, ується, недок., РОЗКАЧА́ТИСЯ, а́ється, док.
1. Внаслідок розкачування розпліскуватися, розплющуватися, ставати плоским, тонким (перев. про тісто).
2. тільки недок. Пас. до розка́чувати1 1, 2.
РОЗКА́ЧУВАТИСЯ2, уюся, уєшся, недок., РОЗКАЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. Набирати коливального руху; розхитуватися. Він розкачується у гамаці.
2. перен., розм. Виходити із стану бездіяльності. — От ти, Лесю, кажеш, що ми слабо тут розкачуємось, що мало дерев висадили (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 121); — Доведеться чекати, поки лабораторія проаналізує. Поки Сергію Павловичу пощастить упрохати чеха та поки той розкачається,— словом, увечері дізнаємось (Шовк., Інженери, 1956, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 691.