РОЗКУРА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКУРА́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех., розм. Виклика́ти збудження, занепокоєння, тривогу і т. ін. у кого-небудь. — Я пропоную переселяти по частинах,— обізвався Дорош. — Переселити кілька сімей, збудувати їм житло, потім — слідуючу групу. А то як усіх розкуражимо — промах може вийти (Тют., Вир, 1964, 172).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 720.