РОЗМЕЖО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗМЕЖУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.
1. Розділятися, проводячи, визначаючи, встановлюючи межі між землями, якими-небудь ділянками і т. ін.; роз’єднуватися; // Відділятися одне від одного чим-небудь. Вінця [тарілок] прикрашує суцільна .. композиція. Дно і вінця при цьому розмежовуються каймою у вигляді низки мініатюрних підківок (Нар. тв. та етн., 1, 1964, 68).
2. перен. Відділятися, відокремлюватися одне від одного внаслідок протилежності поглядів, інтересів і т. ін. Перше, ніж об’єднуватися, і для того, щоб об’єднатися, ми повинні спочатку рішуче й виразно розмежуватися (Ленін, 4, 1969, 341); // Розділяти між собою які-небудь обов’язки, повноваження і т. ін.
3. тільки недок. Пас. до розмежо́вувати 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 737.