РОЗМИВА́ТИСЯ, а́ється, недок., РОЗМИ́ТИСЯ, и́ється, док.
1. Руйнуватися, псуватися від води, водяних хвиль, течії. Під час дощів високі клумби дуже розмиваються (Озелен. колг. села, 1955, 191).
2. Ставати невиразним, нечітким від струменів, потоків води. Сліди розмилися дощем (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 96); // перен. Втрачати чіткість обрисів, поступово зникаючи з поля зору. Неохоче відмахнулась [Марта] од парубка, тягнучись усім тілом до тієї постаті, що розмивалась в ще неясному вечірньому сяйві (Стельмах, II, 1962, 342).
3. тільки недок. Пас. до розмива́ти. Оскільки територія Вінниччини належить до Придніпровської височини, а основною грунтоутворювальною породою є леси, які легко розмиваються водою, на території області розвинуті ерозійні процеси (Хлібороб Укр., 6, 1973, 25); Андрій, жаліючи матір, тихо виходить на двір, і зразу ж його жалість розмивається іншим бурхливим почуттям: він шукатиме тата в партизанів у Городищі (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 659).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 739.