РОЗПЕРІ́ЗУВАТИ і рідко РОЗПЕРЕ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЕРЕЗА́ТИ, ежу́, е́жеш, док., перех. Розв’язувати, розстібати на кому-, чому-небудь або знімати з когось, чогось пояс. Розперізує [Марусяк] черес, скидає сердак, стелить його на землі (Фр., IX, 1952, 314); Іван вийшов з хати й зараз розперезав пояса. (Н.-Лев., III, 1956, 354); — Як вийдете з храму, Голови вкрийте плащами, і розпережіте одежу (Зеров, Вибр., 1966, 310).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 759.