РОЗПОВИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПОВИ́ТИ, розпов’ю́, розпов’є́ш і розпови́ю, розпови́єш, док., перех. Звільняти від пелюшок (дитину); розмотувати пелюшки (на дитині). Воно сповитеє кричало У холодочку за снопом. Розповила, нагодувала (Шевч., II, 1963, 318); Її розповили: купатися — це добре (Кач., II, 1958, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 772.