РОЗПОЛО́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПОЛО́ХАТИ, аю, аєш і РОЗПОЛОШИ́ТИ, лошу́, ло́шиш, док., перех. Лякаючи, примушувати кого-небудь розбігатися, розлітатися і т. ін. в різні боки. Брели [студбатівці] кудись за своїми командирами, розполохуючи водяне птаство, обережно ступаючи по дну (Гопчар, Людина.., 1960, 81); [Влас:] Знов бовтатимете, усю рибу розполохаєте? (Кроп., II, 1958, 284); Обшукали жандарми стаєнку й навіть розполошили, мов тхори, сплячих курей на сідалі в курнику (Козл., Ю. Крук, 1957, 387).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 775.